Можливо, вікінги й не асоціюються з фразою “герої Ліверпуля”, але їхня присутність у регіоні, який ми називаємо Мерсісайдом, залишила відчутний слід на місцевій культурі, традиціях, історії. І хоч ми часто уявляємо вікінгів воїнами в рогатих шоломах, які ламали все на своєму шляху, насправді вони запровадили на цій території певний порядок, який допоміг британцям формувати цивілізоване суспільство. Їхні політичні структури, зокрема народні збори Тінг, вплинули на культуру й організацію управління цими землями на століття вперед. Далі – на liverpoolyes.com.
Перші рейди та спроби завоювань
Історія взаємодії вікінгів із регіоном Мерсісайду починається зі стратегічного переселення через Ірландію і Дублін. Вікінги обирали для початкового укріплення території з низькою родючістю, такі як піщані дюни Меолс. Це показує, що їхня тактика завоювання була доволі обережною. Уникаючи центральних родючих земель, вони розсудливо старалися закріпитися на ізольованих ділянках, захищаючи себе від прямого нападу місцевого населення. Така тактика дозволяла їм поступово поширювати свій вплив, не вступаючи відразу у відкритий конфлікт.
В “Англосаксонській хроніці” розповідається, як військо вікінгів, зібране зі Східної Англії та Нортумбрії, штурмувало Честер у 893 році. Це місце згадується як “безлюдне поселення на Вірралі”. Тож схоже, що тоді це місце навряд чи було заселене. Або ж, як варіант, місцеві мешканці втекли з поселення, дізнавшись про напад вікінгів, яким, можливо, кортіло захопити територію, аби використовувати її як важливий порт для торгівлі.
Вікінги, які залишили Дублін у 893 році, можливо, мали намір об’єднатися з групою, що захопила Честер. Але місцеві меряни спалили поля навколо Честера й відігнали худобу, що позбавило військо вікінгів засобів до існування, тому їх легко вдалося виселити.
У 902 році вікінги, вигнані з Ірландії, таки знайшли притулок на Вірралі – півострові, який, за словами істориків, став для них своєрідною мінідержавою. Очолені норвезьким ватажком Інгімундом, вони висадились уздовж північного узбережжя півострова. На початковому етапі вони закріпились у цих районах, а згодом поширилися на всю територію Вірралу, навіть перетнувши Мерсі та об’єднавшись з іншими групами вікінгів у Західному Ланкаширі.
Місцевість поступово наповнилася новими поселеннями, а давньонорвезька мова, що є подібною до сучасної ісландської, стала тут звичним явищем. Віррал у ті часи міг мати риси незалежної спільноти вікінгів із власними кордонами, звичаями й торговими точками. Вплив вікінгів проявлявся, зокрема, у формуванні власної політичної структури. Їхні “Тінги” – зібрання, що відбувалися в Тінгволлі на Вірралі й ще одному Тінгволлі на південному заході Ланкашира – стали важливими для місцевого самоврядування, де обговорювались питання політики та права.
Про битву за Честер військову стратегію вікінгів початку 10 століття
Коли вікінги намагалися пробитися до підніжжя римських стін Честера, то використовували облогову машину з підручних матеріалів. Захисники міста, своєю чергою, відчайдушно протистояли нападникам, скидаючи на них валуни, а потім виливаючи киплячий ель та воду. Наостанок вони навіть жбурляли над стінами вулики з бджолами, щоб відлякати вікінгів. Принаймні так твердять легенди та історичні джерела.
Однією з лідерок захисників була впливова в Мерсії жінка Етельфледа. Вона змогла розділити вороже військо, здобувши підтримку ірландців, що були разом із вікінгами. Завдяки цьому Честер тоді вдалося врятувати. Згідно з “Англосаксонською хронікою”, у 907 році Честер був відновлений і укріплений для подальшого захисту. Саме тоді його стіни відремонтували та розширили.
Сліди перебування вікінгів у Мерсісайді
Археологічні дослідження й топоніми теж промовисто свідчать про присутність вікінгів на території Мерсісайду, що датуються початком 10 століття.
Топоніми
У ранньому Середньовіччі регіон Мерсісайду був домом для різноманітного населення, де перепліталися давньоанглійські, валлійські, ірландські й давньонорвезькі топоніми. Серед морфем у топонімах, які походять з давньоскандинавської мови, можна виділити -by (від býr, що означає поселення), який присутній у таких назвах, як Формбі та Кросбі. Також можна побачити в назвах елемент rake (від rák, що означає провулок або доріжка). Вони збереглися, наприклад, у назві Бромборо Рейк. Назва Меолс походить, скоріше за все, від скандинавського слова melr, що означає піщана мілина.
Ну а назви Тінгволл у Західному Дербі та Віррал (походить від слова, яке означає поле для зборів) вказують на те, що в цих місцях проводилися збори. Імовірно, вони виконували функції ранніх парламентів.
Однак не всі топоніми, що містять давньоскандинавські елементи, можна прямо пов’язати з епохою вікінгів. Деякі з них могли з’явитися в місцевому діалекті пізніше, зокрема в 14 столітті. Наприклад, знамените творіння “Сер Ґавейн і Зелений Лицар” містить давньоскандинавські слова, які не використовуються в сучасній англійській. Це свідчить про тривалий культурний вплив скандинавських носіїв мови в регіоні.
Археологічні знахідки
Віррал, особливо Меолс, виявився багатим на археологічні знахідки епохи вікінгів. Меолс, який використовувався як місце сезонної торгівлі ще з римських часів, процвітав після епохи вікінгських поселень. Якось у наші часи на ділянці біля Бромборо було виявлено артефакти, датовані 10 століттям. Хоча Мерсісайд потрапив під контроль англійських правителів на початку 10 століття, він зберіг свою унікальну культурну ідентичність завдяки морським зв’язкам і впливу ірландсько-скандинавських поселень.
Цікаві факти
Ось деякі цікаві факти про перебування вікінгів у Мерсісайді:
- Арно в Окстоні вважається місцем поховання вікінгів. Назва походить від Arnishaug, що означає курган.
- Стара назва Бромборо, Брунанбург, пов’язана з відомою битвою, яка відбулася в 937 році. Вважають, що вона відбулась у Вірралі. На боці вікінгів воювали й група під проводом короля Олафа з Данії, і військо під керівництвом Егілла Скаллагрімссона з англійцями.
- Церква святої Бригіти у Вест-Кіркбі (Vestri Kirkjubyr) є старою церквою вікінгів.
- Ірбі означає “поселення ірландців”, що відображає історію про подорож вікінгів з Ірландії до Віррала.
- Генетичне дослідження показало сильний скандинавський вплив на ДНК старих родин Віррала – у багатьох із них найбільше збігів було з сучасними скандинавцями.
Підсумки. Вплив на культуру і не тільки
Цікаво, що дехто з дослідників вважає вікінгів не лише ворожим для британців плем’ям, а свого роду героями регіону. Чому? Тому що вони стали важливою частиною культурної ідентичності Мерсісайду. Сьогодні тут проводяться різноманітні фестивалі, які відзначають вікінгське минуле. На них можна побачити реконструкції історичних битв, ярмарки ремесел та гастрономічні свята. Місцеві художники черпають натхнення з вікінгської тематики, які відображається в різних видах мистецтва.
Науковці залюбки досліджують соціальні й економічні структури, які вікінги впровадили в регіоні, адже цей слід відчувається й у теперішньому суспільстві. Сучасна масова культура також активно використовує образ вікінгів. Серіали, фільми й відеоігри з вікінгами надають нову інтерпретацію їхньої історії, популяризуючи цю тему серед молодого покоління. Ну а якщо вас цікавить історія розбудови сучасних районів Ліверпуля, то дослідіть цю тему на прикладі Business District.
