У Ліверпулі корупційні скандали теж іноді трапляються, пише liverpoolyes.com. Це явище характерне для будь-якої частини світу, але реагують люди на нього по-різному. В адміністративному центрі Мерсісайду скандали, пов’язані зі зловживанням владою, інколи впливають на розподіл політичних сил у мерії. Що ж тут відбувається, і які наслідки це має? Подивімось.
Скандал із договорами на будівництво
У грудні 2020 року поліція затримала п’ятьох чоловіків, пов’язаних із міською радою Ліверпуля, у зв’язку з розслідуванням за кодовою назвою Operation Aloft. Звинувачення стосувались такої сфери, як розподіл договорів на будівництво та розвиток у Ліверпулі.
Що сталося
Затримання було зумовлено звинуваченнями в шахрайстві, хабарництві, корупції та порушенні службових обов’язків. Одним із фігурантів був тодішній мер міста Джо Андерсон, хоча пізніше він подав судовий позов через неправомірне, на його думку, затримання.
Якщо говорити конкретно, розслідування поліції було спрямоване на “продаж земель і будівельної власності в Ліверпулі” з боку міської ради та її представників. У березні було оприлюднено доповідь інспектора Макса Коллера, який виявив непорядність при веденні записів у відділах планування та будівництва, а також тиск на деяких службових осіб.
У червні центральна влада відправила комісарів для врегулювання справ у лейбористській міській раді. Після шести місяців роботи влада дійшла висновку, що команда не справляється з обов’язками та виявила в раді “відсутність стратегії економічного розвитку та навичок у сфері комерційних інвестицій”. Після корупційного скандалу й розслідування мер Андерсон не брав участь у наступних виборах.
Наслідки
Це було серйозне звинувачення проти однієї з найавторитетніших рад Британії. Багато ліверпульців почувалися через це зрадженими й засоромленими. Джейн Кейсі, відома культурна діячка Ліверпуля, сказала: “Коли я прочитала звіт, то розплакалася”.
Можна скільки завгодно ворогувати з торі, ненавидіти центральну владу й таких персон, як Борис Джонсон, але лейбористи мали б розуміти, до чого може призвести таке недбале ставлення до законів. Імідж цієї політичної сили було добряче зіпсовано. Тому, втративши через цей скандал звичні позиції, її представники небезпідставно побоювались, що ця ситуація взагалі поставить хрест на їхній репутації.
Одне опитування довело, що так і сталось. 69 % виборців з-поміж читачів видання Liverpool Echo заявили про намір змінити свій голос на виборах мера та членів ради. Це могло означати край найдовшому безперервному періоду панування лейбористів від часів Другої світової.
Серед інших наслідків ситуації можна назвати такі:
- Раптово збільшились шанси на високі політичні посади в Стівена Іпа, засновника однієї благодійної організації. Він народився й виріс у Ліверпулі та колись перебував у партії лейбористів, проте вийшов з неї за 20 років до корупційного скандалу. Чоловік натякав, що ці люди мали б підняти руки вгору на знак визнання своєї поразки та попросити вибачення.
- Після скандалу з 90 радників у мерії були відсторонені 47, хоча, за деякими оцінками, число могло б дійти до 60.
- Було завдано шкоди репутації не лише ради, а й Ліверпуля як міста.
Усе ж ліверпульський професор Майкл Паркінсон сказав, що місто не повернулось до темних 1980-х. Це сталося завдяки новому керівнику, Тоні Рівзу, якого урядова група інспекторів оцінила досить високо.
Інший скандал – уникнення сплати штрафів за паркування
Несплата штрафів за паркування – теж досить слизька тема. Оскільки ця проблема пов’язана зі зловживанням владою в Ліверпульській міській раді, вона також стосується теми корупції в місті. Про це у 2023 році говорило видання Liverpool ECHO в межах згаданої вище операції Aloft.
За допомогою закону про свободу інформації, журналісти виявили “тіньову” практику, за якої обрані члени ради в Ліверпулі змогли уникнути сплати 51 штрафу за паркування протягом п’яти років (2015–2020). Квитанції були анульовані посадовцями міської ради, які при цьому не використовували передбачений у законі порядок оскарження штрафів. Скасовані PCN (Penalty Charge Notices), які пізніше були опубліковані ECHO, були вилучені поліцією, а потім передані внутрішнім аудиторам ради після завершення розслідування поліції.
У зв’язку з цим скандалом двоє високопоставлених членів Лейбористської партії покинули свої посади. Ними були колишній заступник мера Енн О’Байрн і ексчлен кабінету Баррі Кушнер. Журналісти визначили, що саме О’Байрн мала найбільше анульованих штрафів – аж 17. На рахунку Кушнера їх було 7, і в результаті йому заборонили брати участь у наступних виборах.
Фігуранти справи обґрунтовували свої дії різними причинами, зокрема тим, що їхні штрафи анулює службова посада. Але загалом опубліковані відомості вказують на неофіційну порочну практику анулювання штрафів для радників, що суперечить законним процедурам.
Ці випадки обурили багатьох виборців, які поважають державні порядки й очікують того ж від представників влади.