Друга світова війна — неприємна сторінка нашої історії, яка принесла нам біль, сльози, руйнування, велику кількість смертей. Проте ми повинні повертатися до цих жахливих подій аби пам’ятати якою цінною нам далася перемога та аби більше ніколи не повторилася війна на нашій землі. Адже краще поганий мир, ніж хороша війна. І від військових дій, в першу чергу, страждає мирне населення. Сьогодні ми поговоримо про Ліверпульський табір інтернованих. Докладніше про історію цього табору читайте на сторінках сайту liverpoolyes.com.
Що відомо про табір інтернованих у Ліверпулі
Перш ніж ви дізнаєтеся про Ліверпульський табір інтернованих, ми визначимо, що означає термін «інтернування». Це примусове затримання та роззброєння нейтральною державою військ воюючих держав, які вступили на землі цієї держави під час збройного конфлікту. Також інтернування передбачає затримання воюючою державою громадян ворожої країни, які проживають на її території. Таке ув’язнення триває до кінця війни.
Коли почалася Друга світова війна, то постала необхідність у створенні табору для інтернованих німців. Під час Першої світової війни табір був організований у Голсуорсі. Проте табір був збудований тимчасовий, без належних будівельних норм. Після звільнення в’язнів приміщення було розібрано на будівельні матеріали.
Саме тому під час Другої світової війни обрали інше місце — стрілецький полігон Анзак, поблизу Ліверпуля. Оскільки військові дії вже розпочалися, то табір необхідно було облаштувати терміново. Будівлі, які належали стрілецькому товариству, були конфісковані. Будинки обгородили колючим дротом, встановили військову охорону, адміністрацію.
Офіційно табір мав назву «Табір для інтернованих, Ліверпуль». У 1940 році вирішили, що табір замалий і тому його вирішили закрити. Натомість були побудовані інші, більші табори — в Оранжі та Хей. Згодом «Табір для інтернованих, Ліверпуль» знову почав функціонувати, а все, тому що виникла потреба у таборі поблизу Сіднея. Річ у тім, що тут були ув’язнені, які прямували до інших штатів. А також у Ліверпульському таборі перебували «особливі інтерновані».
Особливі інтерновані: хто вони
«Особливі» інтерновані у таборі складалися з різних груп. Одна з них — члени Руху першої Австралії. Це організація, яка вважалася антианглійською, антисемітською, антиамериканською та профашистською, пронацистською та прояпонською. Відповідно всі учасники цього руху загрожували територіальній безпеці та цілісності держави.
Чоловіків затримали й згодом вони стали інтернованими.
Потрібно відзначити, що у Ліверпульському таборі були переважно іноземці: німці, австрійці, італійці, фіни, португальці, іспанці, французи, греки, данці тощо. Також у таборі перебували чоловіки різних професій: доктори медицини, менеджер банку у відставці, інженери, керівники підприємств, капітани моряків, солдати та матроси.
Як працювали та відпочивали інтерновані
Робота в таборі для військовополонених є обов’язковою згідно з Міжнародним правом. Проте це не стосується інтернованих осіб. Хоча інтерновані брали участь у повсякденній роботі табору: готували їжу, прибирали, збирали дрова. Також вони займалися столярством, ковальством, садівництвом, виготовляли намети. До слова, сад, у якому працювали інтерновані, приносив гарний урожай і забезпечував потреби не лише табору, а й казарми Голсуорті.
Також інтерновані могли приймати відвідувачів раз на тиждень. Зазвичай, це відбувалося у неділю. Ув’язнені мали можливість зустріти рідних та близьких в окремому приміщенні. Проте фізичного контакту не було, між ними була дротяна сітка.
Загалом, інтерновані жили у ліверпульськім таборі досить непогано, якщо не враховувати, що вони не мали свободи. Дехто з інтернованих навіть казав, що період перебування в таборі був найкращим відпочинком у їхньому житті…
Про охорону
Не дивлячись на хороші умови перебування в таборі, тут була хороша охорона. Спершу цією роботою займалася 1-а гарнізонна охорона, потім 15-й гарнізонний батальйон, а в 1944 році 21-ша гарнізонна рота. Загалом це було 80-120 осіб. До слова, охоронці були досвідченими солдатами Першої світової війни, які чудово розумілися на психології людини.
Потрібно відзначити, що у табір інколи потрапляли жінки. Саме тому тут було і дві наглядачки. Вони доглядали та супроводжували ув’язнених жінок. Жінки проживали в окремому приміщенні.
Після закінчення Другої світової війни, у 1946 році табір у Ліверпулі закрили. Приміщення були повернуті столичній і державній стрілецьким асоціаціям. І, до речі, все майно повернули у кращому стані ніж воно було перед війною.
Ось така історія Ліверпульського табору інтернованих, який функціонував під час Другої світової війни. Такі табори це необхідність зумовлена військовими діями. Сподіваємося, що наш матеріал був для вас пізнавальним і у нашій країні ніколи не буде подібних установ.
А ви знали, що поблизу Ліверпуля функціонував табір інтернованих?