Друга світова війна — чорна пляма в житті багатьох країн планети. Велика Британія не виключення, адже наше місто не з чуток знає, що таке бомбардування, зруйновані будівлі, вбиті цивільні. На жаль, наше місто також постраждало від військових дій під час цієї кривавої війни. Саме тому сьогодні ми поговоримо про те, як наші земляки пережили жахливі дні під час Другої світової війни. Докладніше про це читайте на сторінках сайту liverpoolyes.com.
Міста Ліверпуль та Лондон найбільше бомбардували під час війни
Ліверпуль стало другим містом після Лондона, яке зазнало найбільших бомбардувань під час Другої світової війни. А все тому, що Ліверпуль мав великий порт і сюди привозили паливо, зброю, сировину та інші стратегічні товари. Крім того, наше місто було сполучною ланкою з Америкою. Адольф Гітлер розумів, що настане день і американські солдати зможуть дістатися до порту Ліверпуля та надати необхідну допомогу. Німецькі фашисти намагалися знищити місто та завдати шкоди порту. Для цього були застосовані бомбардування (Ліверпульський бліц). Загалом, бомбардування почалися 28 серпня 1940 року. У ту страшну ніч 160 німецьких бомбардувальників атакували місто. Проте на цьому ворог не зупинився. Бомбардування тривали впродовж 1940 року. У січні 1942 року відбувся останній повітряний напад на Ліверпуль. Далі всі зусилля Гітлера були направлені на захоплення Радянського союзу. За цей жахливий період загинуло близько 4000 жителів Ліверпуля. Були зруйновані будинки, храми, об’єкти інфраструктури.
Евакуація дітей: «Операція «Крусляк»
Перед Ліверпульським бліцом відбулася часткова евакуація дітей. Ще у вересні 1939 року уряд розпочав евакуацію, яка мала назву «Операція «Крусляк». Фактично за рік до бліцу керівництво країни розуміло, що під час нападів постраждає цивільне населення. Саме тому розпочали евакуацію, яка торкнулася 100 тисяч дітей. Їх вивозили переважно у сільську місцевість, адже гадали, що в селах безпечніше, немає стратегічних об’єктів. До прикладу, у сільській місцевості Північного Уельсу не було порту чи заводів, які були важливими для країни. А відповідно села не були мішенню для німецької армії, як Ліверпуль. До слова, Північний Уельс не був казковим місцем, адже тут були проблеми із житлом, електрикою. А ще багато людей розмовляли валлійською. Зрозуміло, що коли ти далеко від дому, від рідного міста, то переживаєш стрес. Адже багато хто думав, що залишає Ліверпуль на кілька днів… Ніхто з міських жителів не розраховував, що жити поза межами дому будуть роками.
Але навіть у селі є життя. Багато ліверпульських дітей виросли в брудному промисловому місті, тому Північний Уельс був для них як ковток свіжого повітря. Діти насолоджувалися природою, їли натуральні, домашні продукти, дехто опанував валлійську. Також багато дітей були відправлені кораблем до Канади, Австралії. Більшість так і залишилися жити у цих країнах.
До слова, проживши за межами Ліверпуля кілька місяців, люди повертали своїх дітей. Адже в місті все було спокійно до 28 серпня 1940 року.
Як жили містяни під час бліців
Бомбардування Ліверпуля відбувалося переважно вночі, тому людям наказували використовувати щільні чорні штори. Саме тому в кімнатах було мало освітлення. І взагалі місто було у повній темряві, адже так ворожим літакам важче було побачити необхідну ціль. Про Ліверпульський бліц під час війни не знали інші британці. Принаймні, цю інформацію приховували від преси. Адже керівництво країни не бажало, щоб населення знало про справжні масштаби збитків. Це б здійняло паніку та деморалізувало британську армію.
Систематичні бомбардування Ліверпуля лише зміцнили дух містян. Багато фабрик і складів перейшли на створення бомб та іншої бойової амуніції. Крім того, люди намагалися жити нормальним життям: відвідували театри, кінотеатри, магазини. Все це працювало в Ліверпулі.
Згодом бомбардування припинилися. Як вже було написано вище — Гітлер перенаправив свої зусилля на Радянський союз. І на жителів Ліверпуля чекало багато роботи — ліквідовували руйнування, поступово відбудовували місто. До рідних домівок почали повертатися евакуйовані діти з жінками.
Наше місто було в жахливому стані, проте поступово все відновили. Місця багатьох розбомблених будівель очистили, перекопали і використовували як городи для вирощування овочів. «Сади Перемоги» — так почали називати ці локації.
Проте є будівлі які містяни залишили недоторканими. Найвідоміша будівля, яка нагадує про жахіття Другої світової війни — церква Святого Луки. Вона стала символом незламності, нескореності британського народу та славного міста Ліверпуль.
Війна залишила непоправний слід не лише в історії Ліверпуля та Великої Британії, а й багатьох країнах світу. Британці вистояли в боротьбі з ворогом та робили все можливе заради спільної перемоги над фашизмом. Сподіваємося, наш матеріал був для вас пізнавальним і ви дізналися більше інформації про рідне місто під час Другої світової війни.