Сер Джон Максвелл – видатний англійський військовий офіцер, який дослужився до звання генерала, розповідає liverpoolyes.com. Брав участь у Другій англо-бурській, махдистській і Першій світовій війнах. Був призначений заступником генерального секретаря в Ірландії, де відіграв ключову роль у придушенні Пасхального повстання 1916 року. У відставку вийшов у 1922 році.
Ранні роки
Джон Максвелл народився 11 липня 1859 року в Ліверпулі. Він був другим сином торговця Роберта Максвелла й дочки віцеадмірала Гренфелла Марії Емми Максвелл – шотландських протестантів.
З раннього віку Джон вирізнявся сильним характером, стійкістю й енергійністю. Батьки плекали в ньому ці риси, готуючи сина до військової кар’єри. Початкову освіту Максвелл отримав у Челтенхемському коледжі, потім вступив до Королівського військового коледжу Сандхерст, який блискуче закінчив у 1879 році, після чого був зарахований до 42 піхотного полку (Чорна варта).
Кар’єра
У складі 42 полку Максвелл брав участь в англо-єгипетській війні 1882 року, де дослужився до звання капітана. Також він був помічником маршала-провоста під час Нільської експедиції, а за бій при Гіннісі отримав орден “За видатні заслуги” та звання підполковника.
Під час війни в Судані Максвелл очолював другу єгипетську бригаду, брав участь у битвах при Атбарі й Омдурмані, причому саме він був серед тих, хто першим увійшов до палацу Халіфи.
У 1897 році Максвелла призначили губернатором Нубії, через рік – губернатором Омдурмана. За свої дії в Єгипті отримав від султана Османії орден Меджиді другого ступеня.
У 1900 році Джон Максвелл був посвячений у лицарі, через два роки став офіцером головного штабу герцога Коннаутського, де поступово піднімався кар’єрними сходами, обіймаючи по черзі посади заступника генерального директора в Ірландії, заступника генерального директора на Мальті, генерального інспектора збройних сил. У 1906 році Максвелл отримав звання генерал-майора, а в 1919-му – підвищений до повного генерала.
Родина
У 1892 році Максвелл взяв за дружину Луїзу Селіну Боніндж. Вона була дочкою заможного американця ірландського походження – Чарльза Вільяма Бонінджа. У шлюбі в пари народилася одна дочка.
Пасхальне повстання і дії Максвелла в Ірландії
24 квітня 1916 року в Ірландії спалахнуло повстання проти британського правління, яке було швидко придушене, і Максвел узяв у цьому безпосередню активну участь, прибувши на місце лише через чотири дні після його початку. Він діяв рішуче й жорстко, іноді навіть занадто.
Щоб зрозуміти дії генерала, потрібно знати обставини в той час. Усього півтора року минуло після початку тяжкої, кровопролитної Першої світової війни, де Великобританія в складі Антанти вела бойові дії проти Німеччини. При цьому в армії служили понад 200 тис. ірландців, і хитання зсередини були зовсім ні до чого. Навіть у самому Дубліні багато жителів вважали повстанців зрадниками, тому жорсткі заходи щодо припинення заколоту здавалися виправданими.
Після придушення розпочалися військові трибунали, у ході яких суду було видано понад 170 повстанців, винесено 90 смертних вироків. 15 з них Максвелл здійснив протягом 10 днів. Понад 3 тис. чоловіків і жінок було заарештовано, причому далеко не всі вони брали активну участь у заколоті – багато імен були просто взяті з архівів застарілих поліцейських досьє. Партії з 300, а потім ще 1800 осіб було відправлено до англійських таборів.
Максвелл був наділений широкими повноваженнями щодо придушення повстання й встановлення порядку на території Ірландії. Враховуючи масштаби заколоту, складну військову обстановку й поширене припущення про те, що повстання було спровоковане німцями, зрозуміти дії Джона Максвелла нескладно. Проте вважається, що саме його драконівські методи призвели до активного розвитку ірландських націоналістичних настроїв і войовничого сепаратизму.
Крім того, страти, скоєні за наказом Максвелла, перетворили бунтівників зі зрадників і брехунів у справжніх мучеників та повноцінних борців за свободу. Саме так їх почали сприймати місцеві жителі, адже цьому сприяла сильна націоналістична ірландська католицька традиція мучеництва.
Останні роки
Максвелл знав про негативні політичні наслідки прийнятих ним рішень на території Ірландії і відкрито визнавав за собою більшу частину вини за них. Можливо, саме тому його фактично звільнили з армії і наприкінці 1916 року відправили до віддаленої провінції англійського внутрішнього північного командування, де той перебував два роки, аж до закінчення Першої світової війни. 1922 року генерал назавжди залишив військову службу.
В останні роки його самопочуття значно погіршилося, лікарі рекомендували Максвеллу змінити регіон, оскільки клімат Англії на його здоров’я вплинув негативно. Джон Максвелл переїхав до Ньюлендсу – престижного передмістя Кейптауна, де й помер у 1929 році.
Вірними чи помилковими були дії Максвелла в Ірландії – вирішують історики. Одне можна сказати абсолютно точно – генерал був сильною і рішучою людиною, яка служила своїй Батьківщині та не зупинялася ні перед чим у прагненні захистити її інтереси.