Знамениті ліверпульці рідко залишаються осторонь політичних питань і соціальної боротьби, стверджує сайт liverpoolyes.com. Вони вважають своїм боргом сприяти миру й гармонії – принаймні в міру свого розуміння. Таким був і Джон Леннон, відомий боротьбою за мир і соціальну рівність, таким виявився й «тихий бітл», Джордж Гаррісон. Ось деякі найцікавіші подробиці політики, яку він підтримував.
Що політика означала для Джорджа Гаррісона
Джордж Гаррісон мав складні й багатогранні політичні погляди, які еволюціонували протягом життя. Він не був активним учасником політичних дебатів, але підтримував низку гуманітарних, екологічних і духовних ініціатив. Саме духовний складник можна вважати головним.
У 1992 році Гаррісон провів свій перший за 23 роки концерт у Великій Британії на підтримку Natural Law Party – політичної сили, яка поєднувала ідеї гармонії з природою, медитації та духовних принципів у державному управлінні. Джордж підтримав цю партію скоріше через свої вірування та духовні переконання. Політика в класичному розумінні тут, видається, ні до чого.
Усе ж Гаррісон у політичних питаннях не був нейтральним, адже він відомий своєю критикою уряду та податкової політики (пісня Taxman), а також закликами до незалежного мислення (Think For Yourself). Джордж активно займався благодійністю: організував перший масштабний благодійний концерт у рок-історії – Concert for Bangladesh (1971), який зібрав мільйони доларів для жертв гуманітарної катастрофи. З 1980-х років Гаррісон підтримував Greenpeace, CND, Friends of the Earth, фінансував екологічні ініціативи й виступав проти ядерної енергетики.
Тепер трохи узагальнимо. Політична діяльність Джорджа Гаррісона поєднувала гуманітарні, екологічні й духовні цінності з помірною критикою влади, а його вплив на суспільство більше проявлявся через доброчинність і мистецтво, ніж через традиційну політичну боротьбу. Однак якщо копнути глибше історію життя музиканта, з’являються деякі цікаві факти.
Підтримка природного закону
Джордж Гаррісон підтримував партію Natural Law (Природний закон) і фінансував їхні кампанії через свою глибоку зацікавленість у духовності, гармонії з природою та ідеях медитації, які були основою філософії цієї політичної сили. Natural Law Party пропагувала управління державою на основі природних законів, гармонії і застосування технік трансцендентальної медитації для покращення суспільного життя, що відповідало особистим переконанням Гаррісона.
Підтримка цієї партії була для Гаррісона проявом прагнення поширити ідеї миру, здоров’я та екологічної свідомості через політичну діяльність, а не звичайним політичним активізмом. Гаррісон вважав, що такі підходи можуть допомогти розв’язати соціальні проблеми й покращити якість життя, поєднуючи духовність із практичними методами. Отже, через підтримку Natural Law Party Гаррісон хотів сказати: я вірю в трансформацію суспільства через духовні й природні принципи.
Коли Джордж почав думати сам
У середині 60-х Джордж Гаррісон уже не був тим «тихим Бітлом», якого звикли бачити. Після американського тріумфу й авторських внесків до альбому Help! у ньому щось клацнуло. Визнання ролі Джона в гурті фактично стало для нього окулярами, через які він побачив уряд із довгими руками та ще довшими податковими претензіями.
Британська податкова система 1960-х справді могла зіпсувати репутацію навіть тих, хто купався в славі. І хоча найгостріше Джордж відповість на це у Taxman, перший дзвіночок пролунав раніше – у Think For Yourself. У книзі I Me Mine Гаррісон згадував, що вже не пам’ятає, про кого саме пісня – «імовірно, про уряд». Такий тон спогадів не применшує суті: перед нами початок його антиавторитарного голосу.
У цей період Джордж почав відкривати для себе щось більше за шоу-бізнес. Він вживав ЛСД, читав, замислювався, а найголовніше – перестав приймати нав’язану картину світу. Замість того, щоб повторювати те, що нав’язало суспільство, видатний музикант із Ліверпуля почав запитувати. І в цьому – його найпотужніший політичний жест.
«Мисли самостійно» – гібрид люті та іронії
Think For Yourself – це ще не гнівний протест, але вже й не чемне спостереження. Це проміжний стан, коли артист ще не кричить, але вже не мовчить. Це момент, коли молодий чоловік, озброєний гітарою, не приймає нав’язане зверху «треба», а натомість запитує: «А чому, власне?».
ЛСД тут зіграв роль каталізатора. Не як наркотик-баласт, а як інструмент сумніву. Саме сумнів – у суспільстві, в інституціях, у лініях партії – змушує людину вийти з ролі статиста. Гаррісон з кожним днем дедалі більше ставав автором власного сценарію, і його пісні – сторінки цього процесу.
Навіть звучання пісень змінилося. The Beatles стали менш «сонячними», а щораз більше – гострими, хижими. У Think For Yourself відчувається, як протест просочується в ноти, як іронія обтікає гармонії. Це не випадковість – це початок звукової політики гурту, у якій кожен ефект щось означає.
Фазбокс проти системи
Звук Think For Yourself відчутно змінюється завдяки незвичному для того часу рішенню: Пол Маккартні пропускає свій бас через fuzz box. У результаті – спотворене, «брудне» звучання, яке ніби віддзеркалює емоції пісні. І тут технологія стає мовою. Мовою непокори.
Сам Джордж згадував, як цей ефект уперше почув у пісні Zip-A-Dee-Doo-Dah, коли Філ Спектор випадково перевантажив мікрофон і вирішив не виправляти помилку. Так і народився fuzz – звук випадковості, яку визнали правдою. І Beatles, завжди чуйні до нового, зробили його частиною власного арсеналу.
Важливо, що цей звук з’явився саме тут, у пісні про мислення. Адже це ніби вивертання навиворіт – краса не в чистоті, а в шорсткості. Музика стає способом сказати: «Нам не подобається, як усе влаштовано». Без гасел – лише звук.
Середина 1960-х стала періодом, коли звук у музиці стає не просто фоном, а інструментом позиції. Використання спотвореного баса в Think For Yourself створює ефект збурення. Він гуде, тріщить, іде супроти всього чистенького й загладженого. І це пасує меседжу: думати самому – значить ламати те, що тобі дали готовим.
Тому звук у цій пісні – це ще й дзеркало тогочасного Джорджа. Не різкий бунтар, не агресор. А той, хто тихо, але наполегливо ставить незручні запитання. І навіть коли відповіді не одразу є – сам факт такого питання вже багато що змінює.
Політична позиція Джорджа Гаррісона: між скепсисом і духовністю
Джордж Гаррісон не був активним учасником політичного життя в традиційному розумінні. В автобіографії I Me Mine він писав:
«Я ніколи не голосував за когось у своєму житті. Я не розумію, чому потрібно бути лівим чи правим».
Музикант із Ліверпуля порівнював політичні поділи з розбіжностями в містицизмі, які також його дратували. Також, попри підтримку Natural Law Party, яка базувалася на принципах трансцендентальної медитації, Гаррісон відмовився від пропозиції балотуватися до парламенту від цього політичного об’єднання. Причини? Не хотів псувати собі карму на чотири роки.
Гуманітарна діяльність і соціальні ініціативи
Гаррісон активно займався гуманітарною діяльністю. У 1971 році він організував виступ на підтримку Бангладеша, який став першим великим благодійним концертом у попмузиці. Цей захід зібрав великі кошти для допомоги постраждалим від війни та природних катастроф.
У 1980 році Джордж приєднався до організацій Greenpeace та CND (Campaign for Nuclear Disarmament), а також протестував проти використання ядерної енергії разом з Friends of the Earth у Лондоні. Він також фінансував екологічний журнал Vole, заснований учасником Monty Python, Террі Джонсом.