Ліверпуль, один із головних портів Великої Британії, відігравав важливу роль у розвитку Королівського флоту, зокрема в контексті теми работоргівлі та її скасування. Особливо це стосується 18-19 століть, однак той період також ознаменувався страйками та сутичками. Деталі того, як Ліверпуль пов’язаний із цією ситуацією, обговорімо далі на liverpoolyes.com, також ми підсумуємо роль міста у ВМФ Британії.
Ліверпуль як торговий центр і його вплив на міжнародні відносини
Ліверпуль активно брав участь у работоргівлі до 1807 року, коли британський парламент ухвалив закон, що забороняє цю практику. Флот, як тоді вважали, захищав національні інтереси та був безпосередньо залучений до транспортних операцій, супроводжуючи судна, які перевозили невільників. Це ставило перед флотом низку етичних питань, оскільки деякі офіцери володіли плантаціями в Америці та навіть мали рабів на борту своїх кораблів.
У 1811 році, після скасування работоргівлі, Ліверпуль став важливим опорним пунктом для того, щоб флот контролював виконання нових законів. Була створена станція “Західне узбережжя Африки”, через яку Ліверпуль контролював боротьбу з работоргівлею в Західній Африці, що, своєю чергою, зміцнило ВМФ Британії та посилило його авторитет у регіоні.
Ліверпуль також був важливим центром для дипломатії, що супроводжувала кампанії з боротьби з работоргівлею. Британський флот, патрулюючи води Африки, укладав угоди з місцевими правителями, а це дозволяло зупиняти торгівлю людьми, хоча не завжди це відбувалося з благородними намірами. Це вплинуло на амбіції Британії щодо розширення своїх територій. Тому можна говорити про те, що Ліверпуль зіграв важливу, але суперечливу з морально-етичного погляду роль.
За підрахунками, з 1650 року до вищезгаданої заборони на британських судах перевезли до 3 мільйонів африканців, яких планували використовувати як рабів. У кінці 18 століття Британія домінувала в цій торгівлі – не в останню чергу завдяки Ліверпулю і його суднам. Щороку з портів міста, а також із Лондона й Бристоля відправлялося в середньому понад 150 суден із підневільними працівниками.
Проблеми моряків Ліверпуля наприкінці 18 століття
У 18 сторіччі моряки становили значну частину робочої сили в Ліверпулі та користувалися великою підтримкою серед населення. У серпні 1775 року, через війну США за незалежність, 3 тисячі моряків Ліверпуля залишилися без роботи. Торговці вирішили знизити стандартну плату за оснащення корабля для рейсу з 30 шилінгів на місяць до 20 шилінгів. Коли моряки, найняті для оснащення корабля “Дербі”, прийшли за оплатою, вони дізналися про зниження зарплати та про те, що в порту є багато інших моряків.
У відповідь на це моряки повернулися на корабель, зрубали такелаж і залишили його на палубі. Інші готові кораблі в гавані також спіткала подібна доля. Після арешту дев’яти чоловіків, яких відправили до в’язниці, тисячі моряків оточили в’язницю та домоглися звільнення восьми з них.
Згодом вони вирушили до ратуші, де провели мирні зустрічі й марш, а делегація зустрілася з мером. Відзначалося, що торговці погодилися виплатити ставки, які від них вимагали. Однак того ж дня вони найняли збройних людей для арешту лідерів страйку. Ввечері військові відкрили вогонь по беззбройних страйкарях, унаслідок чого загинули кілька людей, а десятки були поранені.
Моряки, обурені подіями, почали збирати гармати на кораблях і підготувалися обстрілювати ратушу. Піднявши червоний прапор, вони почали обстріл наступного дня, внаслідок чого загинуло ще кілька людей. Торговці звернулися по допомогу до військових у Манчестері, і через два дні в Ліверпуль прибуло 100 кавалеристів.
Під час похорону жертв стрілянини військові арештували від 40 до 60 моряків і відправили їх до Ланкастера для пред’явлення обвинувачень. Лише 12 моряків постали перед судом у Ланкастері, вісім із них визнали винними, але всіх випустили за умови, що вони приєднаються до флоту. Це рішення було зумовлене сильними симпатіями до моряків у місті через умови, які призвели до повстання.
Надалі, особливо з кінця 18 сторіччя і до 1807 року, країна постійно перебувала в стані війни. Не дивно, що патрулі, які мали боротися з работоргівлею, були не дуже великими й спорядженими. Спочатку до Західної Африки відправили два старих кораблі, а в 1811 році кількість суден збільшили до п’яти. Далі прогрес у цьому напрямку припинився через війну зі США, яка тривала з 1812 до 1814 року.
У Західноафриканській ескадрі мало хто хотів служити, бо смертність і небезпека там були вищими, ніж на флоті Середземного моря чи в рідних водах. Збереглася навіть статистика – біля Африки в болотах точилися запеклі бійки, у яких у середньому гинуло 55 моряків із 1000, а в інших морях – лише 10 на 1000.
Отже, ліверпульські моряки брали участь у різних військових кампаніях і гинули на рівні з іншими британцями. У відносно мирний час з-поміж головних військових подій були саме захоплення кораблів, які торгували рабами. Про це тоді багато писали в газетах. Також Ліверпуль брав участь у громадянській війні в США через своїх шпигунів і таємних агентів, про двох із них розповідається тут.
Ліверпуль як ключовий порт для британського військового флоту
Отже, ми підійшли до суті питання. У 18 столітті Ліверпуль став одним із найважливіших портів не лише для торгівлі, але й для розвитку британського військово-морського флоту. Завдяки своєму стратегічному розташуванню на узбережжі Атлантики місто забезпечувало зручний доступ до моря, що робило його важливим пунктом для корабелень і військових операцій.
Порт Ліверпуля був обладнаний для обслуговування й будівництва кораблів різного класу, від малих фрегатів до величезних військових суден. Тутешні корабельні постачали королівський флот найновішими кораблями, які відігравали ключову роль у колоніальних війнах і захисті морських шляхів. Крім того, Ліверпуль був піонером у розвитку сучасних технологій портового господарства, систем транспорту й управління портом.
Також місто відігравало важливу роль у забезпеченні флоту ресурсами – від продуктів харчування до зброї та боєприпасів. Фактично кожен військовий конфлікт, у який була втягнута Велика Британія, включав активну участь Ліверпуля, який надавав армії та флоту все необхідне для ведення бойових дій.
Вплив морської промисловості
З розвитком британського військово-морського флоту в Ліверпулі також зростали місцева економіка й промисловість. Підприємства, які будували кораблі, склади та майстерні залучали тисячі робітників, багато з яких були залучені до будівництва й обслуговування військових кораблів. Ліверпуль став важливим центром для флоту й розвинув власну суднобудівну культуру, де майстри передавали навички з покоління в покоління.
Активність британського ВМФ, своєю чергою, значно вплинула на інфраструктуру міста. Було побудовано нові доки, складські приміщення, навіть укріплення для захисту порту. Це також сприяло збільшенню населення та швидкому розвитку міської економіки, що перетворило Ліверпуль на один із найважливіших промислових і військових центрів Великої Британії.
Отже, Ліверпуль став найвидатнішим прикладом комерційного порту часів найбільшого розквіту Британії. На жаль, він також відігравав велику роль в організації трансатлантичної работоргівлі. Але також місто мало велике значення для світової торгівлі і для масової еміграції до Нового Світу.