Дуглас Помфорд, відомий також за прізвиськом Даггі, був чемпіоном із боксу на батьківщині, але вирішив залишити цей спорт і стати солдатом британських спецвійськ. Народившись у Ліверпулі, Дуглас побував у різних куточках світу, беручи участь у різних ризикованих операціях. Не дивно, що він вважається героєм війни – ви будете шоковані, дізнавшись, як він голіруч розправився з двома нацистами і про інші його звитяги. Отже, любителям воєнної історії, особливо з Ліверпуля, є що почитати на liverpoolyes.com просто зараз.
Початок життя і найголовніше з життя Помфорда
Народився Помфорд у ліверпульському Токстеті, тут він і виріс. Його батьками були візник Джон Джеймс і Мері Помфорди. Ще в юному віці Даггі полюбив бокс, де досяг значних успіхів, ставши чемпіоном Ланкаширу й Чеширу в середній вазі, у напівважкій вазі результати були трохи гірші. Та коли Дуглас вирішив приєднатися до армії, то згодом, лише через 6 місяців, був обраний для служби в спеціальних військах, зокрема в Special Boat Service. Під час Другої світової війни Помфорд виявив себе як відважний солдат, який нічого не боїться.
Серед ризикованих операцій, у яких Дуглас брав участь, були рейди на острів Крит і ще деякі райони Греції. На Криті Помфорд був серед 200 солдатів, які здійснили рейд на три аеродроми, що перебували під контролем нацистів. Далі, переключивши увагу на острови Кос і Лерос, підрозділ Даггі допоміг очистити й облаштувати там аеродром, за що закономірно отримав медаль.
Були в житті Дугласа й інші нагороди (наприклад, за атаки на острови Іос, Аморгос і Наксос у 1944 році), а також дуже сміливі вчинки. Деякі з них ми обговоримо далі. У 1945 році Помфорд став десантником і встиг взяти участь у деяких операціях на Балканах до демобілізації в 1946-му. Перебуваючи у відставці, Даггі повернувся до Ліверпуля, який тоді відновлювався, де заснував боксерський клуб “Золоті рукавички ABC”.
Звитяга в Середземному морі
Зазвичай героями війни визнають не лише тих, хто знищив багато сил супротивника, але й тих хто виявляє виняткову сміливість у певних ситуаціях. Тих, хто йде на ризик, наражає себе на небезпеку, але при цьому захищає своїх товаришів і мирне населення, можливо, навіть жертвуючи собою.
Ось один із таких учинків Дугласа. Була глибока ніч. У той час союзні війська щойно були змушені повернутися до Туреччини, здавши свій аеродром на середземноморських островах. Командування Великої Британії відправило групу військових, з-поміж яких був і Помфорд, для захоплення аеродрому зсередини. Даггі, якому було тоді лише 24, прокрався до спальні двох нацистів, які якраз переодягались у піжами, та знищив їх голіруч!
“Як це можливо?” – запитаєте ви. Може, він напав зі спини? Може, вони вже спали, а не переодягалися? Ні. Вони чинили опір і вступили в бій зі сміливим ліверпульцем. Але не забувайте, що він був боксером. Так, боксери зазвичай б’ються з одним суперником, але в цьому випадку колишній спортсмен згадав свої навички і впевнено переміг одразу двох. Це був не просто нокаут, Помфорд відправив їх на вічний спочинок.
Інші військові операції та успіхи
Після вступу до Південно-Ланкаширського полку в 1940 році Дуглас Помфорд швидко зарекомендував себе як відважний солдат, що призвело до його швидкого просування по армійських кар’єрних сходах. Його шлях до участі в операціях спеціального призначення розпочався з перебування в складі 11 групи командос під командуванням підполковника Джеффрі Кіза.
У 1941 році Помфорд мав узяти участь в операції “Фліппер”, метою якої було захоплення фельдмаршала Ервіна Роммеля. Однак підводний човен, який транспортував його, був змушений відступити через погіршення погодних умов. Та це було справжнім везінням – Дуглас уникнув участі в рейді, який закінчився катастрофою для 31 з 34 коммандос.
У 1942 році Даггі провів сім місяців у гірській криївці разом із грецькими партизанами, де часто демонстрував свою відвагу. Командир відзначав Помфорда як лідера з “холоднокровністю та повним ігноруванням небезпеки”, що підкреслювало його видатні бойові якості.
Важливі досягнення та факти з життя
Це правда, що Дуглас “Даґґі” Помфорд відзначався передусім своєю військовою доблестю, але також він залишив значний слід у боксерському середовищі Ліверпуля. Бувши видатним бійцем, він досяг успіхів на рингу, але війна стала новим етапом у його житті. Одружившись із Мері Каваною в 1945 році, він продовжував активно брати участь у житті громади рідного району міста.
Навіть у мирний час Помфорд продовжував виявляти героїзм. У 1954 році він був нагороджений медаллю Ліверпульського гуманного товариства за порятунок людини, яка тонула в ліверпульському доку. Його чимала колекція бойових медалей свідчила про відвагу та незламність.
Дуглас Помфорд передчасно помер у 1969 році у віці 49 років. Його спадщина живе не лише через медалі або досягнення на рингу, але й через пам’ять про його вчинки під час Другої світової війни. Сім’я Помфорда навіть продала його нагороди на аукціоні 2014 року, сподіваючись, що вони потраплять до когось, хто зможе цінувати цю частину історії. І виручила за них 90 000 фунтів стерлінгів замість очікуваних 50 000.