Ліверпульська протестантська партія (ЛПП) – політична сила 20 століття, яка перестала існувати. Це об’єднання називається другорядним, але на певному етапі історії партія все ж мала деякий вплив. Партія протестантів, яка діяла в місті Ліверпуль, була сформована Помаранчевим орденом як альтернатива консерваторам, якими багато хто був незадоволений. Що зробила ЛПП і наскільки була впливовою? Що з нею зрештою стало? Відповіді довідайтесь зі статті на liverpoolyes.
Передумови
У Північній Ірландії наприкінці 18 століття виникла протестантська організація, Помаранчевий орден. Вона була заснована для захисту інтересів протестантської меншини в ірландському суспільстві, особливо в контексті відносин із католиками. Названа організація на честь Вільгельма III Оранського (William of Orange), короля Англії, Шотландії та Ірландії, який переміг католицького короля Джеймса II в Битві при Бойні (1690 рік). Помаранчевий колір став символом протестантського володарювання.
Подібна організація діяла й у Ліверпулі. Спочатку вона підтримувала консерваторів, але потім виникло певне невдоволення діяльністю цієї партії. Її спричинили наступні чинники:
- Використання консерваторами своєї політичної влади в Парламенті для протидії розширенню фабричного нагляду на монастирські пральні.
- Закон про освіту 1902 року, який зробив можливим фінансування католицьких шкіл за рахунок спільних коштів, що протестанти вважали несправедливим.
- Провал спроби прийняти новий Закон про церковну дисципліну або поправки до старого. Протестанти добивались ефективнішої протидії екстремальному ритуалізму в Церкві Англії, тобто використанню там обрядів, які вважали надто формальними, складними чи не відповідними своїм доктринам.
Наприкінці 19 століття й на початку 20-го відбулась масштабна міграція ірландців, найчастіше католиків, до Ліверпуля. Відповідно, відсоток римо-католиків у порівнянні з протестантами збільшився. Протестантська партія Ліверпуля виступила проти будівництва собору для католицької громади. Одним з активістів боротьби за ідеї протестантів був Джон Кенсіт, лідер Протестантського товариства правди. У 1898 році він балотувався на виборах Палати громад у Брайтоні.
Історія партії
У Ліверпулі жив Джордж Вайз, протестантський лідер і досить принциповий чоловік. Його на деякий час ув’язнили за відмову підтримувати мир після заворушень на місцевих зборах. Після звільнення Вайз захотів добитися представництва протестантів у Міській раді. Цього видатного пастора підтримувала велика кількість представників Помаранчевого ордену. І хоча “помаранчеві” підтримували зазвичай консерваторів, у 1903 році все було інакше. Тепер вони віддали голоси за LPP – новоутворену Liverpool Protestant Party, яку очолив Вайз.
1903–1919 роки
На перших виборах метою було взяти 4 місця. Зрештою вдалося вибороти 3 з них, одне в районі Кіркдейл. Також було забезпечено представництво в Опікунській раді Вест-Дербі, яка дбала про охорону здоров’я і допомогу бідним на півночі та сході міста. Перед Першою світовою війною відбулося зближення з консерваторами через співпрацю в боротьбі проти законопроєкту про самоврядування Ірландії. При цьому Арчібальд Селвідж, лідер консерваторів у місті, виступав проти незалежного представництва протестантів.
1920–1930-ті роки
Те, що Консервативна партія підтримувала створення Ірландської вільної держави, призвело до нової хвилі невдоволення цією політичною силою серед радикальних протестантів. У Ліверпулі це виявилося у втраті членства в Консервативній асоціації робітників. Протестантська партія Ліверпуля вважала, що утворення Ірландської вільної держави було просто сходинкою до Ірландської республіки. У цей час була створена Національна протестантська виборча федерація (НПВФ), яка мала чотири головні цілі:
- Сприяти вивченню протестантизму.
- Зберігати протестантську спадкоємність престолу.
- Сприяти поверненню надійних протестантів, незалежно від їх членства в якійсь партії, як представників релігійної громади в державних органах.
- Захищати інтереси протестантських працівників у профспілках.
У Ліверпулі політика НПВФ була введена в дію під час виборів 1922 року до Опікунської ради. Федерація підтримувала кандидатів, які належали до протестантської партії, а також будь-яких кандидатів, які просто використовували слово “протестант” у назві своєї політичної сили. У результаті двоє членів Протестантської партії і двоє кандидатів від утворення з назвою Protestant & Unionist були обрані.
1930–1945 роки
Закон про місцеве самоврядування 1929 року скасував повноваження Опікунської ради і передав їх місцевій владі. Мерія Ліверпуля взяла під контроль 3 комітети. Відбулася певна раціоналізація різних лікарень та інших закладів, тобто заміна застарілих або зайвих приміщень, об’єднання деяких закладів чи перерозподіл ресурсів для оптимізації їхньої роботи. Так виявилось, що приміщення Ліверпульської опікунської ради стало непотрібним. Міська рада постановила продати ділянку католикам, які планували побудувати там собор. Угода була заблокована протестантами, але консерватори все ж допомогли здійснити продаж.
Тепер протестантська партія вже хотіла брати участь у виборах до міської ради. І в листопаді 1930 року зробила це. Успіху досягнув лише лідер, Гаррі Діксон Лонгботом (перемога в Сент-Домінго), але в кількох округах партія відібрала голоси в консерваторів, які через це програли лейбористам.
Позиції протестантів були такі: опір соціалістичній політиці лейбористів, обмеження імміграції до Великої Британії з римо-католицьких районів Ірландії. Партія в основному боролася за місця в тутешніх органах влади, але також висувала священника Лонгботтома в окрузі Кіркдейл як кандидата до парламенту з 1931 по 1945 рік. У 1931-му йому вдалося набрати чверть голосів.
1945–1974 роки
За весь період між 1945 і 1970 роками був лише 1 рік (1963), коли протестанти не були третіми в раді за кількістю місць. В округах Сент-Домінго і Незерфілд на півночі міста не було навіть протистояння з боку консерваторів. Також ці політичні сили мали єдність у багатьох питаннях і голосували разом.
Партія також регулярно мала одне місце в раді з 1945 по 1957 рр. Востаннє вона отримала місце в 1973 р., але на той момент активність уже слабшала. “Помаранчеве голосування” поступово втрачало вплив, а ЛПП стало дедалі важче продовжувати діяльність. У 1974 році протестантська партія була розпущена, оскільки більшість її членів приєдналися до консерваторів.
Наслідки
“Помаранчевий голос” у Ліверпулі відразу не зник, адже Демократична юніоністська партія (DUP) намагалась створити тут своє відділення. Колишні члени Ліверпульської протестантської партії брали участь у цій спробі.
Варто зазначити, що історики оцінюють діяльність Помаранчевого ордену й Протестантської партії неоднозначно, адже марші і дебати їх представників деколи викликали вибухи насильства та сутички в Північній Ірландії. Головним “ворогом” ця політична сила вважала католиків, а основні ідейні суперечності полягали в площині релігійних учень. Бійки між релігійними опонентами траплялись і у 20 столітті, але їх стало менше – далі взаємних образ справа тепер доходить рідко.