Політичні вбивства – звичайне явище протягом усього існування людства, пише сайт liverpoolyes. Незалежно від того, яка це країна, практично завжди в її історії можна знайти випадки вбивства політиків. Зрозуміло, кожен подібний злочин – це трагедія на особистому рівні, але політичний діяч, про якого йтиметься в статті, займає особливе місце в англійській історії, оскільки на сьогодні це єдиний прем’єр-міністр Великобританії, що помер насильницькою смертю.
Спенсер Персіваль
Майбутній прем’єр-міністр народився в знатній аристократичній родині, він здобув блискучу освіту, закінчивши найкращі навчальні заклади Великобританії – школу Харроу та Трініті-коледж у Кембриджі. Зацікавившись юриспруденцією, Персіваль зайнявся її вивченням у Лінкольнс Інн. Почавши свою кар’єру юристом, Спенсер Персіваль продовжив її як політик.
У 1796 році він став королівським радником, потім був призначений генеральним прокурором, а в 1809-му виграв вибори й став прем’єр-міністром, очоливши уряд Великобританії в розпал наполеонівських воєн. Завдяки видатним організаторським здібностям Персіваль успішно справлявся з численними кризами й зумів вивести слабкий на той момент уряд на новий, стабільний рівень.
Джон Беллінгем
Майбутній убивця був торговцем із Ліверпуля. Один з його комерційних напрямів був пов’язаний з поїздками до Росії, і в 1804 році він був звинувачений російським урядом в шахрайстві зі страховками. Беллінгем потрапив до в’язниці, де провів понад п’ять років у жахливих умовах, у камері, що кишить щурами, часто не маючи іншого харчування, крім хліба та води.
Джон Беллінгем неодноразово звертався до британського посла та міністерства закордонних справ із проханнями про допомогу, проте його запити були проігноровані. У рідний Ліверпуль він повернувся зламаним, із підірваним здоров’ям, майже без засобів для існування. Беллінгем домагався від уряду фінансової компенсації за свої муки та банкрутство, але його листи залишалися без відповіді. Тоді ліверпульський торговець вирушив до Лондона, аби безпосередньо звернутися до чиновників, однак і особисті зустрічі нічого не дали.
Зневірившись, Беллінгем зосередив усю ненависть, весь гнів на Спенсері Персівалі, який очолював уряд і відмовив Джону, як він вважав, у правосудді.
Вбивство
11 травня 1812 року, близько 17 години вечора, перебуваючи в Палаті громад, Беллінгем побачив, як об’єкт його люті, прем’єр-міністр Персіваль, заходить до будівлі. У повному мовчанні Джон Беллінгем попрямував до нього, одночасно дістаючи зі спеціально пошитої кишені дуельний пістолет. Наблизившись, Джон зробив постріл, і свинцева куля пронизала серце лідера однієї з наймогутніших країн світу.
За словами очевидців, прем’єр-міністр, падаючи, сказав щось схоже на “Це вбивство!” або “Я вбитий!”, а Беллінгем, зберігаючи мовчання, відійшов до каміна, не ховаючи зброю і не роблячи жодних спроб зникнути. За кілька хвилин його було заарештовано і поміщено в камеру, що була розташована всередині парламенту.
Суспільна реакція
Беллінгем вірив, що англійці аплодуватимуть його вчинку, здійсненому заради справедливості. І той прийом, який був наданий натовпом убивці, став скандальним підтвердженням цього. Люди тріумфували, вітали стрільця і навіть намагалися влаштувати йому втечу.
Ця радість свідчила про те, наскільки суперечливою була постать прем’єр-міністра. Річ у тім, що під час свого правління Персіваль, щоб фінансувати війну проти Наполеона, запровадив надзвичайно високі податки, що призвело до погіршення якості життя простих англійців і напруги економіки. Крім того, прем’єр-міністр поклав край незаконній работоргівлі, яка була своєрідним рятувальним кругом для економіки портових міст, у тому числі й Ліверпуля.
В умовах соціальних потрясінь, які були викликані промисловою революцією, Персіваль суворо розправився з бунтівниками-луддитами, причому очолюваний ним уряд ухвалив неоднозначний закон, який визнавав знищення машин тяжким злочином.
Вирок
Судив Беллінгема суд присяжних, яким знадобилося близько 10 хвилин, щоб винести обвинувальний висновок і засудити його до страти. Убивцю знову помістили до в’язниці, але цього разу його перебування в камері було недовгим. Беллінгем лише на тиждень пережив свою жертву – на сьомий день після вбивства, 18 травня 1812 року, Джона Беллінгема було страчено через повішення.
В останньому слові він заявив, що особистої неприязні до прем’єр-міністра не відчував. Політик просто поплатився за несправедливість як лідер існуючої адміністрації. Також Джон висловив сподівання, що ця катастрофа стане уроком і попередженням для інших міністрів, які надалі уважніше ставитимуться до прохань та заяв громадян.
У наші дні мало хто пам’ятає про трагічну долю відомого свого часу політика Спенсера Персіваля та торговця з Ліверпуля Джона Беллінгема. При цьому загибель прем’єр-міністра припала на один із найважчих та вирішальних моментів для європейської політики, і хто знає, що було б, якби цей блискучий юрист та політичний діяч залишився живим. Цілком імовірно, що країна, яку він допомагав будувати, могла б сильно відрізнятися від тієї Великобританії, яку ми бачимо сьогодні.