Ліверпуль давно заслужив репутацію одного з найбільш лівих міст Великої Британії. Тенденції зберігаються довгий час, тут керують лейбористи, певний вплив є в лібералів, а консерватори в уяві скаузерів є ворогами всього доброго. Що можна сказати про те, як це вплинуло на процеси в місті та політичний склад міської ради? Далі – на liverpoolyes.com.
Пекуча ненависть до торі. Чи є для неї підстави?
У ліверпульців є такий вислів: “Якщо ти на боці торі, ти спав з Дияволом”. Можна лише уявити наскільки глибоку ненависть до цієї політичної сили мають містяни! Сам Борис Джонсон у часи, коли обіймав посаду прем’єр-міністра країни, був тут персоною нон грата. Причина цього, зокрема, в тому, що коли Джонсон ще був редактором журналу Spectator, у виданні фігурувала фраза про те, що Ліверпуль є жалюгідним містом. А “скаузери мають довгу пам’ять”, – сказав один із представників ліверпульської міської ради. “Вони (консерватори – прим. авт.) токсичні навіть сьогодні”, – додав радник.
Але ця ненависть почалась не з Бориса Джонсона і навіть не з Маргарет Тетчер. Насправді, це набагато давніша історія, яка для торі могла бути більш оптимістичною.
Наприкінці 19 – початку 20 століть радою керували консерватори, а Ліверпуль тоді став лідером у застосуванні багатьох соціальних реформ. Наприклад, він першим із європейських населених пунктів почав надавати мешканцям міське житло. Лейбористи в раді з’явились лише в 1905 році, але Ліверпуль є одним з останніх великих міст країни, де партія лейбористів стала панівною силою. Сталося це в 1955 році. Далі торі лише зрідка й недовго могли керувати в міськраді, у більшості ж випадків панували інші сили.
Причини такої ситуації ми вже аналізували тут. Якщо коротко, ситуація в Ліверпулі залежала здебільшого від того, що відбувається в Лондоні. Коли центральний уряд країни консерваторський, скаузери, які мають яскраво виражену ідентичність і “ліві” вподобання, підтримують лейбористів і лібералів. Коли в Лондоні всім керують інші сили, консерватори отримують шанс набрати більше голосів виборців. Тобто, якщо Лондон голосує за, то, скаузери, перефразовуючи відомий радянський мультфільм, можуть сказати: “А Ліверпуль проти!”
Контроль міської ради протягом 50 років
Згадавши всю цю ситуацію, ми можемо з більшим розумінням зануритись у те, що відбувалось у міській раді з кінця 1970-х до початку 2020-х.
Наприкінці 1970-х у місті керувала Ліберальна партія, яку очолював сер Тревор Джонс. Він мав плани скоротити витрати ради на чверть і реалізував його. Коли ж консервативна партія перемогла на загальних виборах і висунула вимогу скоротити видатки міськради, виявилось, що в Ліверпулі вже запроваджена ця зміна, тому влада міста домовилась про виняток, додаткових скорочень не знадобилось.
У 1980-х роках над лейбористською партією в Ліверпулі отримала контроль група троцькістських бойовиків. Вона намагалась кинути виклик національному уряду в кількох принципових питаннях. Ті часи були для міста досить буремними, але зрештою були проведені певні “чистки” в рядах лейбористів, дехто був виключений з партії, тому криза залишилась позаду. Після цього пануванню лейбористів загрожували лише корупційні скандали.
Усе ж ми не маємо права зосереджуватись лише на негативі. У міста є хороший досвід боротьби з бідністю та іншими соціальними проблемами. І цього не було б, якби не зусилля місцевої влади. Варто також зазначити, що в сучасному Ліверпулі за владу борються не 3 політичні сили, а цілих 6. Окрім тих, кого ви назвете без вагань, на політичній арені є ліберальні демократи, зелені, а також TUSC – профспілкова та соціалістична коаліція.