Які партії підтримують мешканці Ліверпуля? Як змінювалась картина їхніх уподобань з плином часу? Політичні настрої ліверпульців, як ми побачимо з подальшого обговорення на liverpoolyes.com, можуть коливатися залежно від різних чинників. Причинами могли бути як окремі політики, так і позиція, яку займала політична сила в конкретному питанні. Зокрема, дуже сильно впав рейтинг консерваторів. Спробуймо проаналізувати історію.
Загальна картина
Ліверпуль вважається містом, де серед політичних сил домінують ліберальні, зазначає сайт localwiki.org. Цим, можна сказати, місто відокремлюється від іншої частини Великобританії. Історично центр графства Мерсісайд протистоїть центральній партії країни і загальним тенденціям національної політики. У Ліверпуля дійсно особлива культура та незвичайний світогляд, спостерігається вплив ірландських, а подекуди й американських традицій.
Різниця в політичній обізнаності мешканців міста від іншої частини населення країни вражає. У багатьох “скаузерів” дійсно шляхетні й гуманні погляди, хоча деколи важко зрозуміти, як вони сформувались. Також ліверпульці охоче діляться своєю думкою стосовно тих чи інших питань.
Усе це узгоджується з даними 2016 року, згідно з якими Ліверпуль є одним із найбільш лівих міст Британії. Це дослідження, проведене серед мільйонів британських мешканців, показало, що серед політичних поглядів міста з 1983 по 2015 роки переважали передусім лейбористські та ліберальні, а не консервативні.
В усій Англії не знайшлося більш лівого міста, а єдиний населений пункт у Британії, який опинився в рейтингу вище Ліверпуля, – це шотландське Глазго. Манчестер, Халл, Шеффілд і Ньюкасл залишились далеко позаду. Цікаво, що так було не завжди. Саме причини такого явища ми зараз проаналізуємо.
Причини падіння рейтингу консерваторів у Ліверпулі
Деякі думки з цього приводу має дослідник Девід Джеффрі. Він не погоджується з загальноприйнятим поглядом, що головною причиною такого явища є політика “залізної леді” Маргарет Тетчер. І звертає увагу на те, що задовго до її приходу до влади діяли інші чинники. Ну а в 1970-х просто відбувся підйом лібералів як політичної сили, саме тому консерватори опинились у тіні. І хоча консерватори часто переважають та перемагають в інших містах, у Ліверпулі все не так. І реальність набагато складніша, ніж успіхи чи невдачі однієї конкретної особи-лідера від тієї чи іншої партії, Маргарет Тетчер чи Терези Мей.
Показники консерваторів у Ліверпулі в повоєнні роки були різними, їх можна розділити на три періоди. Успіхи були в 1945-1970 роках, занепад – з 1970-го по 1987-й, а далі партія стала зовсім неактуальною.
Успіхи 1945-1970 рр.
Аж до початку 1970-х консерватори вважались однією з двох найбільших політичних сил у Ліверпулі. Вони керували радою міста аж із середини 19 століття до 1955 року, потім з 1961 по 1963 і з 1967 по 1972 рр.
У довоєнний період торі виграли від того, що між католиками і протестантами було протистояння, яке фактично зумовило, хто за кого голосував. У 19 столітті протестанти традиційно підтримували консерваторів, а католики – лібералів. Пізніше в місті виникли дві католицькі партії з різними програмами та ідеями, а в 1920-х з`явились лейбористи.
За логікою, виборча поведінка могла б залежати не лише від релігійної, але й від класової приналежності. Так було в багатьох країнах і містах, але в Ліверпулі чомусь голосування навіть після війни не ставало класовим. Теоретично консерватори могли поборотися за голоси виборців через політичну соціалізацію. Тобто ідея могла бути такою: поки молоді люди формуються в протестантсько-торійському районі міста, ця політична сила могла максимально активно прищеплювати свої цінності. У такому разі голоси протестантів та їхніх дітей, які досягають відповідного для голосування віку, гарантовано були б у них у кишені.
У перші повоєнні роки так, по суті, і було, але підтримка консерваторів коливалась залежно від дій національного уряду і партії, яка була провідною в країні. А оскільки місцеві вибори використовувались для виявлення невдоволення урядом, якщо у Великій Британії керувала лейбористська партія, консерватори Ліверпуля були на піку популярності. Така ситуація склалась у 1946–1951 роках і в 1965–1970-му. Відповідно, з 1952 по 1965 вона була протилежною.
Занепад: 1970-1983 рр.
Коли консерватори керували в країні з 1970 по 1973 роки, вони програвали вибори в Ліверпулі. Усе закономірно. Але чому під час правління урядів Вільсона та Каллагена консерватори не повернули свої позиції? Скоріше за все, справа в піднесенні лібералів.
Ліберали з 1970-х дуже активно користувались тим, що лейбористи й консерватори взагалі не реагували на потреби виборців. Ліберали ж наголошували на локальних проблемах, тому забрали частину голосів у своїх опонентів. Ключовими стали вибори 1973 року, коли ліберали “переграли” своїх опонентів, посунувши їх на третє місце. Відтоді лише в 1978 році консерватори перемогли лібералів за кількістю місць, а в інші роки ліберали та лейбористи були вище.
У 1979 році, коли обрали пані Тетчер, правляча партія на місцевих виборах стала втрачати популярність. Оговтатись від цього падіння в рейтингу можна було, але цього не сталося.
Неактуальність: з 1983 року до наших днів
Скаузери відрізняються ідентичністю, завдяки якій підвищують або підтримують власну самооцінку. Звідси й випливає електоральна нерелевантність консерваторів. До 1980-х років у Ліверпулі процвітали злочинність, безробіття та подібні проблеми, а коли таке відбувається, потрібен добре налагоджений контакт із центральною владою. Але так вийшло, що уряд Тетчер був у конфлікті з лейбористською радою Ліверпуля. Місто фактично протистояло лондонському уряду.
Ідентичність ліверпульців, можна сказати, вийшла їм боком, коли їм довелося йти проти Тетчер буквально в усьому, буквально підмінюючи норми добра і зла, позитивного і негативного. Наприклад, вони протистояли навіть ключовим принципам тетчеризму, конкуренції і вільному ринку та підприємництву. Натомість місцева влада підкреслювала міфологізовані скаузерські риси – “солідарність” і “справедливість”.
Така ідентичність дуже сильно впливала на виборців, формувала групові норми або прийнятну поведінку. Протистояння скаузерів Тетчер означало фактично, що вони і проти консерваторів. Навіть коли ближче до наших днів (2017 рік) у Ліверпулі відкрили пам’ятник Сіллі Блек, прихильниці консерваторів, видання Liverpool Echo відзначало, що “підтримка Сіллою Блек партії торі… означає, що її не слід вшановувати в Ліверпулі”.
При всьому цьому лейбористи й ліберали цілком могли процвітати в межах ідентичності скаузерів, а от консерватори стали найбільш ненависною політичною силою для більшості. Тож місто з гордістю прийняло антиконсерватизм як одну з провідних ідей.
Уроки
Висновки очевидні. Консерваторам не бачити відродження ще довго, якщо вони не зроблять себе сумісними з ідентичністю скаузерів. У Шотландії партія консерваторів стала відроджуватись завдяки особі Рут Девідсон, а в Ліверпулі перемога подібного харизматичного лідера залишається малоймовірною.