Ліверпуль 16-17 століть був невеличким рибацьким поселенням, де жило лише близько 500 осіб. Місто існувало за рахунок торгівлі з Ірландією, але ділові зв’язки потрохи почали налагоджуватись. Бурхливий розвиток центрального міста графства Мерсісайд стався приблизно у 18-19 століттях, а спричинили його деякі політичні події. Далі – на liverpoolyes.
Розвиток за рахунок работоргівлі
Ключова подія сталась наприкінці 17 століття, коли Вільям Клейтон, місцевий торговець цукром і тютюном, відправив своє судно Liverpool Merchant до Африки. Капітан Вільям Вебстер придбав там не лише звичний товар, а й дещо інше. Цей товар був чорного кольору, рухався, дихав і розмовляв. Так, мова йде про темношкірих рабів – 220 поневолених мешканців Африки. Тоді цих людей продали на Барбадосі, а Liverpool Merchant став першим кораблем з міста, використаним для работоргівлі.
Далі работоргівля набрала великих масштабів, особливо коли в 1715 році у Великобританії створили перший портовий док. Протягом наступних років у місті різко збільшилась кількість рабовласницьких кораблів – невдовзі їх стало аж 15. У 1793–1807 роках Ліверпуль став явним лідером у работоргівлі. На це місто припадало 84,7 % рейсів із “живим товаром”. У назвах ліверпульських вулиць досі багато імен тодішніх работоргівців.
Звісно, був і інший товар – тютюн, чай, цукор, шовкова тканина, бавовна, слонова кістка. Але раби цінувались особливо високо. Отже, історики фіксують, що на початку 19 століття Ліверпуль став провідним портом Британської імперії, хоча розвивався здебільшого за рахунок рабів з Африки.
Вплив купців і преси
Купці Ліверпуля були окремою силою, яка пильно стежила за тим, як депутати й кандидати на політичні пости сприяли торгівлі або захищали їхні комерційні інтереси. Приблизно такий самий вплив мала пристрасна місцева преса. Ці категорії стали своєрідною тіньовою владою, адже до думки цих людей потрібно було прислухатися. Інакше можна було отримати кулю в серце, як це сталося з прем’єр-міністром Британії Персівалем, якого вбив ліверпульський торговець, оскільки так і не зміг добитися від тодішнього уряду того, що хотів.
Якщо ж місцеві підприємці самі мали політичні амбіції, то вони, хоч і домінували в місцевих партіях, рідко могли досягти чогось більшого в Ліверпулі, ніж просто стати номінальними кандидатами на “тепле” місце при владі. Тому вони мусили шукати варіанти зачепитися за відповідальний пост деінде, тобто в інших містах.
Навколо яких питань розгорталась політика
Тепер можна легше зрозуміти основні політичні події в Ліверпулі того періоду.
Рух проти работоргівлі
Не всі мирилися з тим, що люди стали живим товаром. Дехто виступав проти цього, такі люди об’єдналися в антирабський рух. Відповідно, люди, наділені владою, мали вирішувати, що їм краще: розвивати місто негуманними методами чи діяти благородно, гальмуючи фінансовий добробут торговців. В обох поглядів були як прихильники, так і супротивники.
Одним з активних борців проти работоргівлі став Вільям Роско, один із найвидатніших мешканців Ліверпуля. Це був видатний письменник, борець за свободу, юрист, учений, меценат, справжній фанат книг і освіти. Людина благородних поглядів, Роско мав багато прихильників серед тих, для кого корисливість не була найвищою цінністю. Деякий час він був депутатом від Ліверпуля і виявляв неабияку мужність, виступаючи проти трансатлантичної работоргівлі. У 1807 році Вільям проголосував за скасування цього “бізнесу”, також він виступав проти смертної кари. Дивовижно, але деякі особи, які мали прибуток від работоргівлі, фінансово підтримували Роско.
Індустріальна революція
Виробництво різноманітних товарів активно розвивалось у 18-19 століттях. А для Ліверпуля це мало значення ще й тому, що порт став центром транспортування товарів морським шляхом. Вугілля, бавовна, шовк, цукор – усе це потрібно було не лише виробляти, а й продавати. Саме в цьому видатну роль зіграв Ліверпуль. Деякі політики добре цим користувались, щоб мати підтримку населення.
Протистояння торі і вігів
У Ліверпулі, як і в інших містах Британії, мало місце протистояння торі і вігів, двох фракцій, які мали вагомий вплив на політичній арені приблизно з 1760 по 1830 роки.
Торі також називались “рожевими” за кольором їхніх листівок і символіки. Вони були консервативною політичною силою, підтримуючи монархію, церкву й традиційні соціальні структури. На противагу їм, віги, або “зелені”, мали прогресивні погляди, підтримуючи реформи й розширення виборчих прав. Вони часто представляли інтереси промисловців.
У 1812 році в Ліверпулі відбувся політичний конфлікт, пов’язаний з виборами й політичними групами. Антикатолик Ісаак Гаскойн і містер Таунсайд, які були членами тогочасної мерії, приєдналися до коаліції, що включала незадоволених “зелених” і багатих власників суден, виключених з міського органу самоврядування.
Ця коаліція конкурувала з іншими політичними силами, зокрема з тими вігами, які були прихильниками Чарльза Каннінга. Гаскойн і Таунсайд здобули перемогу, а цей розкол вплинув на політичну ситуацію в Ліверпулі.
Ці фракції мали значущий вплив на політичні обставини того часу й сприяли обговоренню та впровадженню різних реформ у британському суспільстві. Яких саме?
Політичні реформи
18 століття. Попри на те, що угода 1761 року передбачала повернення одного представника від “корпорації” та одного “незалежного” члена, вибори часто викликали суперечки. Продаж голосів став поширеним явищем, особливо на муніципальних виборах, які було відновлено після кампанії 1791 року за впровадження відкритих загальних зборів.
У 19 столітті в Ліверпулі теж відбувалися політичні реформи. Наприклад, тоді сталась реформа виборчого права і розширення політичних прав громадян, які суттєво вплинули на політичну атмосферу в місті.
Раніше робітничий клас та деякі інші верстви населення не мали можливості голосувати. Але проведені реформи дозволили розширити права виборців і виправити несправедливість, згідно з якою одні почувалися нижчими за інших. До цих реформ лише 8-10 відсотків населення вважалися вільними людьми і мали можливість брати участь у виборах. А влада тоді належала меру й двом шерифам, яких “вільні” обирали щороку 18 жовтня. Тих, кого обрали, звільняли від міських (портових) зборів. Також певна влада належала самообраній загальній раді з 40 осіб. Цей орган приймав важливі рішення і здійснював контроль над діяльністю місцевої влади.
Наступним важливим кроком стала аболіція рабства – соціальний і політичний рух, спрямований на повне припинення работоргівлі та визнання неприпустимості рабства як суспільного явища. Ліверпуль брав активну участь у цій шляхетній боротьбі. Тому однією з найважливіших реформ стало прийняття Закону про припинення работоргівлі в Британії (Slavery Abolition Act) у 1833 році. Цей закон призвів до повного скасування рабства в Британській імперії, а це не було б можливим без ліверпульських політичних діячів із гуманістичними поглядами.
Соціальні реформи
У другій половині 19 століття почали проводитися й соціальні реформи, спрямовані на поліпшення умов праці та життя робітників. Ці зміни охоплювали впровадження обмежень щодо робочого часу, удосконалення умов праці, а також роботу над житловими умовами робітничих кварталів.
Такі реформи суттєво вплинули на суспільство й політичний клімат у Ліверпулі та інших містах Великої Британії, сприяючи розвитку демократії, а також поліпшенню умов життя громадян.